Сахкамінська гімназія

Історія селища Сахкамінь охоплює зовсім малий відрізок часу і розпочалась тоді, коли у 1930 році було відкрито кар’єр добування вапнякового каменю для цукроварень. Першими будівлями на розробках були їдальня і гуртожиток для обслуговування робітників, які проживали в селах, віддалених від розробок. Адміністрація, бухгалтерія та обслуговуючий персонал підсобного господарства знаходились у Нігині. Туди, у школу, ходили й учні перших робітників.

У 1932 році було побудовано три одноповерхових бараки для робітників. В довоєнний період розвитку Сахкамінського кар’єру розпочалося будівництво особистих будинків робітниками. Перед початком війни вже було побудовано понад 100 дворів і проживало понад 300 жителів. Селище офіційно було назване як Сахкамінь. Школи у селищі не існувало, діти відвідували навчальний заклад у Нігині.

У роки війни підприємство не діяло. Майже все чоловіче населення брало участь у війні. У 1944 році підприємство знову запрацювало на повну потужність, селище Сахкамінь значно розбудувалося з 1946 року.

Архіви школи зберігають матеріали з 1957 року, коли школа була початковою і проіснувала до 1966 року. Завідувала школою Черешнюк Л.Ф., яка зараз на заслуженому відпочинку. Початкову школу закінчили 57 учнів.

З кожним роком зростала робітнича сім’я, вводилась механізація видобування каменю, застосовувались транспортні засоби, побудували цех по виробництву вапнякового борошна, дробильно-сортувальний завод. Зріс обсяг видобутку каменю і вироблення продукції, почали вводити рекультивацію, появилися перші житлові будинки для приїжджих сімей, дитячий садок, клуб, магазини, їдальня. Було побудовано сім багатоповерхових будинків для робітників, а також багато приватних будинків.

У 1966 році за сприяння адміністрації Нігинського кар’єру, особливо директора Загурського Людвіга Михайловича, у селищі було відкрито восьмирічну школу. Першим директором школи був призначений Соболь Іван Антонович, який сьогодні покійний. Вік школи зовсім не старий – 49-ий рік. У своїй історії школа була І ступеня, І-ІІІ ступенів. Приміщення - не типове, пристосоване, перебудоване з житлового будинку. Сьогодні школа щоранку зустрічає 68 учнів. З школярами своїми знаннями діляться 14 досвідчених учителів. З них – 4 старших учителів, 2 спеціалістів вищої категорії, 3 спеціаліст 1 категорії, 4 спеціалісти другої категорії, 1 спеціаліст. Семеро вчителів – наші випускники.

Скільки людей цікавих, розумних, мудрих, працьовитих випустила наша школа за роки свого існування (з 1966р. по 2007р. – 766 випускників з неповною середньою освітою і 17 – у 1996-1998 рр. закінчили школу ІІІ ступеня). Лікарі, інженери, військові, менеджери, економісти є серед наших випускників. А скільки випускників нашої школи здобули і здобувають вищу освіту у педагогічних вузах! Відомі на Поділлі письменники Петро та Віктор Гончаруки – випускники нашої школи. Підполковник Вознюк Олександр працював у Генеральному штабі Міністерства оборони України. Випускик школи Кузьмійчук Володимир працює генеральним директором об’єднання «Бургаз» м. Новий Уренгой, визнаний одним із 100 кращих людей Росії, нагороджений у Кремлі урядовою нагородою. Три випускники нашої школи (Шугалевич Олег, Бабінський Валентин, Колесник Олександр) виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані і, на щастя, повернулись додому живими.

Найбільш вагомий слід в історії нашої школи залишила заступник директора, а потім директор школи протягом багатьох років Данілова Галина Іванівна, яка зараз на заслуженому відпочинку. Відмінник народної освіти, шанована в селі людина, енергійна, життєрадісна, працьовита, з великим досвідом роботи. Серце Галини Іванівни завжди жило турботами про школу, про вчителів. Не було такого куточка у школі, куди б не заглянула Галина Іванівна, хто потребував допомоги – не відмовляла. І зараз Галина Іванівна є частим гостем у школі.

Сьогодні школа керується інтересами і потребами дітей, вона прагне стати улюбленим місцем, де діти не лише вчаться, а й живуть повноцінним життям.

В теперішній час підприємство більше простоює, ніж працює. Це, звичайно, впливає на соціальне становище населення Сахкаменя, яке в більшості своїй працювало на підприємстві.